ЗМІСТ
І. Вступ.
І. 1. Актуальність обраної теми, практичне і теоретичне значення.
І. 2. Мета та завдання дослідження.
І.3. Об´єкт, суб´єкт дослідження.
ІІ. Теоретичний матеріал.
ІІ. 1. Поняття про сучасний урок української мови.
ІІ. 2. Ознаки сучасного уроку української мови.
ІІ. 3. Основні функції сучасного уроку української мови.
ІІ. 4. Задачі та основні етапи сучасного уроку української мови.
ІІ. 5. Технології сучасного уроку української мови.
ІІ. 6. Типи сучасного уроку української мови.
ІІ.7. Вимоги до підготовки й організації уроку української мови.
ІІІ. Практична частина.
ІІІ. 1. Навчально-методичні матеріали (розробка системи уроків з української мови).
ІІІ. 2. Роздаткові навчально-дидактичні матеріали.
ІУ. Висновки.
У. Література, допоміжні Інтернет-ресурси, матеріали з бібліотеки модуля.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.
Закон України «Про освіту»
І. 1. У сучасну епоху особливого значення набуває завдання комплексного виховання підростаючого покоління. Формування нової людини, що гармонічно сполучає у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість - необхідна умова здорового сучасного суспільства. Усебічне виховання майбутніх громадян українського суспільства починається із самого раннього віку. Реалізація цього відповідального завдання покладена на школу.
Потреби суспільства і школи, логіка розвитку проблеми, сучасний рівень психології і педагогіки викликали необхідність систематичного дослідження проблеми навчання, щоб наблизитися до її об'єктивного вирішення, забезпечити роль методів у досягненні всього різноманіття цілей навчання, обгрунтувати моністичний підхід до вирішення проблеми, що враховує різні аспекти методів навчання. Самі головні труднощі на цьому шляху полягають в розкритті найбільш істотного, основного в навчанні, що обумовлює прояв різноманіття характеристик процесу і можливість керувати ним.
І.2. Метою даної роботи являється аналіз основних дидактичних концепцій.
Перед нами ставляться наступні завдання:
- розкрити суть процесу навчання;
- показати сучасну систему навчання;
- дати характеристику дидактичних засобів.
І.3. Об´єкт дослідження - урок української мови сучасної типології.
І.4. Сприйняття педагогом дитини як суб'єкта і мети виховання.
Дитина буде розумітися як суб'єкт і мета виховання лише за умови досягнення у взаємодії педагога й учня співробітництва та співтворчості. Це - високий і вищий рівні взаємодії. У масовій школі, як свідчить проведений аналіз інтеракції, лише 23 % учителів на цьому рівні; 68 % - на елементарному рівні співпідпорядкування, що за метою та змістом не є в повному розумінні виховуючим; 9 % педагогів не досягають і цього елементарного рівня.
ІІ.1. Сучасний урок української мови - одне зі складних понять сучасної педагогіки. Складність його в тому, що зміни в суспільстві, деяких науках (дидактика, психологія, педагогіка) істотно впливають на урок, приводячи до зміни парадигми уроку.«Сучасний урок - це урок, на якому вчитель викладає новий матеріал зрозуміло й доступно».
«Сучасний урок - це веселий, пізнавальний, цікавий, неважкий урок, на якому вчитель і учень вільно спілкуються».
«Сучасний урок - це урок, на якому не доводиться робити щораз те саме, це різноманітний урок».
«Сучасний урок - це урок, на якому вислуховують будь-яку твою думку, урок, де людина учиться бути людиною».
«Сучасний урок - це урок, на якому почуваєш себе впевнено».
«Сучасний урок - це урок без стресів».
Урок як форма організації навчальної роботи існує із сімнадцятого століття, тобто більше 350 років. Цей педагогічний винахід виявився настільки життєздатним, що й у наші дні урок залишається найпоширенішою організаційною формою навчально-виховного процесу в школі. Основні положення, що характеризують урок, закладені в 17 -19 століття в працях Я. А. Коменского, И. Ф. Гербарта, А. Дистервега, К. Д. Ушинского. Класно-урочна система, спочатку розроблена й описана Яном Амосом Коменским (1592 - 1670, чеський мислитель-гуманіст, педагог) у його книзі «Велика дидактика». Подальший розвиток класного навчання Я. А. Коменского про урок у вітчизняній педагогіці здійснив Костянтин Дмитрович Ушинский (1824 - 1870). Він глибоко науково обґрунтував всі переваги класно-урочної системи й створив струнку теорію уроку, зокрема обґрунтував його організаційну будову й розробив типологію уроків. А. Дистервег ( 1790-1866, німецький педагог-демократ) розробив систему принципів і правил навчання, що стосується діяльності вчителя й учня, обґрунтував необхідність обліку віко Найбільш фундаментальне дослідження уроку було проведено М. И. Махмутовим у його монографії «Сучасний урок». Цікаво відзначити, що праця М. И. Махмутова в першому виданні (1981 р.) був визнаний гідним премії ім. Н. К. Крупской, друге видання виправлене і доповнене вийшло в 1985році. Монографія присвячена вдосконалюванню уроку. На основі багаторічних досліджень і узагальнення передового педагогічного досвіду автор пропонує свою концепцію сучасного уроку, що відповідає вимогам розвиваючого навчання. М. И. Махмутов розробляє саме поняття «урок», описуючи його основні елементи. Важливо, що в книзі основні елементи уроку описуються в динаміку, описується їхня еволюція. Важливо й те, що на сторінках книги розглядаються можливі підходи до того або іншого поняття, проблемі, відбувається аналіз ситуації, і лише потім пропонується рішення.
Матеріал монографії має теоретичне й експериментальне обґрунтування, пройшов практичну перевірку в масовій школі. Розробляють поняття «урок», описуючи його елементи й наступних авторів: Г. Д. Кирилова, В. А. Онищук, Ю. Б. Зотов і ін.
ІІ.2. Сучасний урок – це урок, що характеризується наступними ознаками:
- Головною метою уроку української мови є розвиток кожної особистості, у процесі навчання й виховання.
- На уроці реалізується особистісно-ориєнтований підхід до навчання.
- На уроці реалізуються ідеї гуманізації й гуманітаризації навчання.
- На уроці реалізується діяльності підхід до навчання.
- Організація уроку динамічна й варіативна.
- На уроці використовуються сучасні педагогічні технології.
ІІ.3. Можна виділити наступні функції уроку української мови: навчальна функція, що виховує й розвиває функції.
Загальною функцією сучасного уроку є цілісне формування й розвиток особистості школяра на основі розвиваючого й навчання, що виховує.
Звідси треба, що основною ідеєю сучасного уроку є єдність навчання, виховання й розвитку.
Загальна мета уроку (триєдина мета уроку) конкретизується в дидактичних цілях: освітньої, розвиваючої й що виховує.
У цей час у результаті розвитку технологічного підходу до навчання відбувається перегляд способів постановки цілей. Спосіб постановки цілей, що пропонує педагогічна технологія, відрізняється підвищеною інструментальністю. Він полягає в тому, що мета навчання (мета уроку) формулюються через результати навчання, виражені в діях учнів (що він буде знати, уміти й т.д.). До мети пред'являються наступні вимоги:
- ціль повинна бути конкретна;
- чітко орієнтує на засвоєння фактів, понять і т.д.;
- мета конкретизується в задачах, всі задачі пояснюються учнем .
ІІ.4. Що являють собою задачі уроку української мови? У самому загальному значенні це - дана й шукане, сукупність послідовних дій (операцій) над якими приводить до перетворення об'єкта. Задачу можна розглядати як засіб досягнення мети, а сукупність дій із задачею - способу досягнення мети. Задача (засіб) може бути та сама, а способи її рішення - різні. Залежно від цього можливо більший або менший збіг передбачуваної мети й дійсного результату.
М. И. Махмутов вважає, що варто розрізняти дидактичну й навчальну задачі.
Структура сучасного уроку – це послідовність окремих етапів уроку, їх логічне взаєморозміщення, а також взаємозв'язок етапів уроку й варіанти їхньої взаємодії між собою, що виникають у процесі навчання.
Основні етапи уроку української мови:
1. - організаційний етап;
2. - етап перевірки домашнього завдання;
3. - етап актуалізації суб'єктивного досвіду учнів;
4. - етап вивчення нових знань і способів діяльності;
5. - етап первинної перевірки розуміння вивченого.
